Світ радіо Формати радіомовлення
Radio Formats

Радіостанції України
Новини радіо
Словник термінів
Радіо і Закон
Читалка
Статті про радіо
Музей
Цікаві лінки
Пісні про радіо
Подяки
Гостьова книга
Форум
Чат
Різне
FAQ

skura_fm@hotmail.com

Hosted by "ColoCall"

Коротенький, але такий необхідний, вступ


        Панове! Чи не здається Вам, що радіоефір нашої країни сповнений близнюками? Чи можете Ви, увімкнувши приймач, сказати напевно, яка станція своїми чарівними звуками наповнює повітря, входить у Ваші вуха та сягає глибин Вашої душі? Ні, не варто дивитися на шкалу - так було б надто просто... Хоча, може, Ви й не знаєте, яка станція "прописалася" на кожному конкретному мегагерці ефірного простору Вашого міста...
       Чому ж так трапляється? Невже варто мати в ефірі десяток станцій, що пропонують слухачам один і той самий стандартний набір музичних композицій, однотипних конкурсів та подібних, як дві краплинки води, програм? Та й музики хіба в світі мало - чому ж ми чуємо якісь 40-50 гарячих хітів від зірок (а частіше - "зірочок") новомодної поп-культури? Питання, напевно, є риторичним...
       Мабуть, правий був пан Чарльз Дарвін - всі ми є трошки мавпами. І саме цей синдром мавпи керує нашим життям та псує його, гальмує розвиток суспільства. "When you're in Rome, do as Romans do!" - "Коли ти в Римі, чини, як римляни!"- так кажуть англійці. Але у нас, на пост-радянському просторі, цей принцип став чи не нормою життя, а тим більше, бізнесу - у тому числі, радіобізнесу. Тут і бажання наслідувати "щасливчиків", що вже досягли певного успіху, і намагання "сподобатись" усім, аби охопити найбільшу аудиторію. Та хіба часто копія стає кращою за ориґінал? І чи потрібна комусь та копія? А щодо бажання сподобатись усім... Комусь подобаються банани, хтось полюбляє яловчину, а французи взагалі із задоволенням їдять жаб'ячі лапки. А якщо це все змішати (можна навіть через м'ясорубку пропустити) - чи споживатиме таку їжу хтось із вище перерахованих? Хоча, не буду заперечувати - очевидно, знайдуться такі гурмани, які казатимуть, що це є дуже круто; а за умови гарно розробленої рекламної кампанії завжди можна сподіватися на натовп тінейджерів-послідовників, готових з кулаками захищати право на існування такої страви - навіть при тому, що при першій деґустації їх тягтиме на бесіду тет-а-тет з унітазом...
       Отже, чи не час урізноманітнити ефір, наповнивши його безліччю облич? Так, я вже чую голос скептика з категорії "homo soveticus", а отже, відповідаю - таких облич може бути скільки загодно. Принаймні, на наш частотний ресурс вистачить. І тут надійшов час згадати про інше британське прислів'я - "Birds of the feather flock together" - птахи одного виду гуртуються у спільну зграю. А як відомо, кожен вид птахів харчується по-своєму... То чи не буде ефективнішою реклама, чітко зорієнтована на певну групу? Звичайно, це питання до власників станцій, але чи буде на нього дана позитивна відповідь у часи, коли мас-медіа обслуговують інтереси олігархічних кланів та женуться за миттєвими надприбутками, сказати важко...
        На Заході, де історія комерційного радіомовлення нараховує вже 8 десятків років, це питання вже давно розв'язали. І на сцену вийшов Його Величність Формат. Звичайно, і там все робилося не одразу - перша комерційна радіостанція у Сполучених Штатах розпочала мовлення у 1920-му році, а програмування радіоефіру стало нормою у тій країні лише з настанням 50-х років. Але ж не слід забувати, що 50-ті роки 20-го сторіччя - початок фонографічного буму в Америці, час появи зародків нових музичних стилів та напрямків. Та як би там не було, перший плей-ліст було складено 1955-го року на радіостанції "KXOL" у містечку Форт-Ворт, штат Техас. Авторами цього "дива" були Чак Даневвей та Кент Бьоркгарт. Варто, щоправда, відзначити, що у Сполучених Штатах iснування плей-лістів виконує ще одну функцію (окрім формування чіткого формату): складаючи плей-ліст, музичний редактор намагається унеможливити пейолу. Це ганебне явище полягає у тому, що ді-джеї, отримавши певну суму хабаря від виконавця чи фонографічного лейблу, просувають на ефірному ринку певні композиції, ставлячи тим самим музикантів у нерівні умови.
        А що ж у нас? Так, звучне слово "формат" частенько лунає з вуст власників та працівників радіостанцій. Але навіть якщо вони й намагаються називати визначення формату свого "дітища" (окрім сірих "музично-інформаційний канал"), частенько їх слова не зовсім відповідають дійсності. Ну скажіть, чи можна стверджувати на 100 відсотків, що станція працює у форматі "CHR", коли плей-лісти станцій цього формату мають складатися за аналізом міжнародних чартів - у якому такому "American Top 40" можна побачити таких з дозволу сказати "зірочок", як "Иванушки International" чи "Льомі-Льом"? Питання не потребує відповіді. Дещо ближчою до істини є інша звучна назва - "Hot AC", але...
        То, може відмовитись від західних стандартів та вигадати свої, власні? Як, скажімо, це зробив росіянин Кирилл Мошков у своєму посібнику "Радиовещание для начинающих". Він пропонує для пост-радянських реалій такі формати:

  • Хіт-радіо (аналог CHR, EHR тощо) - сучасна популярна музична культура з урахуванням міжнародних та національних чартів.
  • Національне хіт-радіо - національна популярна музика. Танцювальне радіо - популярна танцювальна культура (techno, jungle, house та інші подібні стилі).
  • Сучасна музика (аналог AC, Hot AC, NAC, AOR, New Rock/Alternative) - якісна поп-музика для дорослих, класика рок-музики, поп-джаз, ритм-н-блюз, частково - соул, сучасний рок та альтернатива.
  • Хіти минулих років (аналог Oldies, National Oldies, Modern Oldies) - популярна музика 40-х - 80-х років.
  • Некомерційна полістилістика (аналог Public Radio, Rock Talk тощо) - аванґард, альтернатива, електроніка, етнічна музика, рок тощо.

         Але чи варто вигадувати власного ровера? Ми вже мали свій діапазон УКХ, свою полярно-модульовану стереосистему... Чи не краще взяти Західну систему форматів та пристосувати її до наших реалій, трохи змінивши окремі елементи, але в цілому зберігаючи структуру кожного формату?
        Нині у Сполучених Штатах, зокрема, нараховується близько 12-ти тисяч радіостанцій, що представляють приблизно 80 форматів радіомовлення. Звичайно, наявність того чи іншого формату у кожному конкретному місті визначається за аналізом ринку. І зовсім не обов'язково, що Ви знайдете хоча б половину з цих форматів в ефірі одного населеного пункту.
        Хочеться сподіватися, що колись і в Україні буде щось подібне, а поки пропоную Вам ознайомитись із переліком та короткою анотацією до основних форматів радіомовлення.

                                                                                              Борис Скуратівський

Тут читати далі

При підготовці розділу використані матеріали з сайту Radio Guide USA Home Page.
Примітка: Ви також можете прочитати матеріал Родіона Гулідова, музичного редактора санкт-петербурзького радіо "Модерн", під назвою "Радиоформаты". Цей матеріал розміщено за згодою Ігоря Гузея (Москва), веб-мастера російського радіо-сайту.
Головна сторінка