|
У статті А. Іванова
"Руйнує той, хто не вміє будувати", опублікованій в "Урядовому
кур'єрі" 6 квітня цього року, йдеться про чергове обгрунтування
великомасштабного плану руйнування проводового радіо. Стає зрозумілим,
що нинішнім діячам замало зруйнованих фабрик, заводів, медичних
та дитячих закладів, сільських господарств, телебачення і, нарешті,
людських душ, замало мільйонів безробітних і фахівців різних профілів,
що вийшли на базари торгувати. Настала черга проводового радіо,
яке, фактично, залишилося єдиною можливістю системного впливу на
людські душі. А вплив цей - позитивний. І ось чому.
По-перше, проводові радіопередачі
ведуться українською мовою; по-друге, тільки по проводовому радіо
населення може почути гімн України вранці або ввечері; по-третє,
саме це радіо пропонує цілу низку авторських передач про нашу минувшину,
зокрема, з історії українського етносу, спрямованих на формування
національної ідеї; по-четверте, саме проводове радіо доходить до
найвіддаленіших населених пунктів, де основна маса жителів - люди
старшого покоління. І, нарешті, проводове радіо - це чи не єдина
можливість здійснити термінові повідомлення, адресовані всім громадянам
країни, - як правило, ці повідомлення мають характер негайного впливу
на людей.
Що ж пропонується замість проводового
радіо? Радіо ефірне. Ми вже маємо "Русское радио", слухати
яке, з огляду на примітивний зміст переважної більшості передач,
здатна не кожна нормальна людина. Діє також "Наше радио"
- теж російськомовне. Невже любителям рекету, шпіономанії, розбоїв,
обману, сексу не вистачає телепередач каналів "1+1", "Інтер"
та інших з їхніми серіалами та безперервною безглуздою і безсоромною
рекламою, яку, до речі, ми змушені оплачувати при розрахунках за
електроенергію?
Вважаю передчасним навіть обговорення
питання, дорого чи дешево обходиться проводове радіо. Його оплачують
слухачі, тому і поцікавитись треба передусім їхньою думкою. Якщо
радіо стало непотрібне Укртелекому через неприбутковість, то необхідно
створити державну госпрозрахункову структуру. Населення України
не дасть їй загинути.
Абсолютно згоден з паном Івановим:
це задум не економічного, а суто політичного плану. Тож необхідно
поставити міцний заслін будь-яким спробам руйнації проводового радіо.
Уявіть собі без радіо сільську хату,
де живе самотня бабуся або дідусь... Як правило, там радіоприймачів
немає, і купувати їх ніхто не буде. Та й чи кожен ввімкне приймач
і слухатиме його, коли ефір по вінця заповнений іноземцями - ближніми
та далекими.
Закликаю всіх небайдужих до долі єдиного
каналу українізації українського суспільства подати свій голос на
його захист. Вважаю доцільним утворити громадський комітет щодо
захисту проводового радіо України.
Яків ОСТАПЕНКО,
кандидат економічних наук, дійсний член
Академії будівництва України
|
