|
Продовжуємо знайомити
наших читачів з тернополянами, діяльність яких впливає на життя
інших людей, вносить зміни у навколишню дійсність. Вони досягнули
успіху і визнання, мають власну думку. Вони живуть серед нас, але
виділяються з-поміж інших. Люди, які живуть по-своєму, не як усі.
Сьогодні в гостях у "Тернопільської газети" - Юрко Фартушняк, директор
"УХ-радіо" 101,1 FM.
- Юрко, багато тернополян,
особливо молодих, добре знають тебе лише за твоєю професійною діяльністю.
А як би ти сам коротко міг себе
представити?
-Як людину, яка не задоволена
собою. Бо не встигаю реалізовувати свої плани. Їх так багато, що
я не встигаю їх здійснювати. Взагалі, я дуже швидка, динамічна,
імпульсивна людина і отримую задоволення від того, що у мене так
багато роботи. Бачу себе лише в розвитку і відчуваю, що те все,
що мені досі вдалося зробити - лише мала частина з того, що хотів
би зробити. Завжди прагну бути першим.
- Коротко про
себе.
- Народився у 1975 році.
Батьки мої - педагоги. Старша сестра живе в Києві. Закінчив з відзнакою
історичний факультет нашого педагогічного університету. За освітою
я педагог-історик.
- А за посадою?
- Керівник. Керівник
радіостанції "Українська хвиля" 101,1 FM.
- А, то ти начальник
радіо?
- Важко сказати, чи
я начальник, бо, по-моєму, начальник - це хтось такий, хто нічого
не робить, а тільки керує. А я керівник, в тому сенсі, що керівник
- це людина, яка вміє організувати інших людей.
- То чому ж ти,
Юрко, не пішов у професори-історики і як тебе занесло на радіо?
- Ну, по-перше, ще не
вечір: я вже закінчив аспірантуру і готуюсь до захисту кандидатської
дисертації з історії. А на радіо я потрапив тому, що ще в студентські
роки воно мене просто захопило. Я навіть пам'ятаю, як це було. Навесні
1996 року, на хвилі 106,1 FM, я вперше почув передачу радіо "НІКО-FM".
Це був слабенький сигнал. Потім несподівано в ефірі з'явилися "Радіо
ТАКТ", а потім - "Радіо Тернопіль".
Взагалі, якби не "Радіо Тернопіль",
то "Української хвилі", напевно б, не існувало. 26 серпня
1996 року, під час навчання, на парах я слухав свій старенький плеєр,
почув перший вихід в ефір "Радіо Тернопіль" на 106,1 FM
- і "захворів" цією справою.
Наступного дня я зателефонував і прийшов
до них, а вже через тиждень вийшов в ефір з програмою-вікториною
про історію нашого міста. Пропрацював я на "Радіо Тернопіль"
десь півроку, до березня 1997-го. За цей час я твердо вирішив для
себе, що я буду не я, якщо не зроблю власного радіо. Яке воно буде
- краще чи гірше - це нехай вирішує слухач. Але воно має бути. Тоді
я так загорівся цією ідеєю, що майже тиждень не міг спати. Шукав,
де б знайти кошти, щоб розпочати цю справу. Вирішив, що без позики
не обійтися. Почав позичати кошти у всіх родичів і знайомих. Згодом
натрапив на одного київського родича, в якого була своя фірма. Він
допоміг мені найбільше. Ми вирішили, що у Тернополі повинна бути
молодіжна радіостанція. Домовилися створити акціонерне товариство
і розпочати роботу. Але потім у мого компаньйона змінились пріоритети,
і я залишився сам на сам зі своїми планами. Відверто кажучи, тоді
ще по-справжньому не розумів, що таке FM-радіо. Пізніше часто думав,
що якби тоді знав, скільки труднощів і перешкод, прикрощів, часом
навіть принижень мені доведеться здолати, я б не брався за цю справу.
Але з позицій сьогоднішнього дня бачу, що все те, що тоді робив
- було правильно.
Із середини 1997 до кінця 1998 року
прожив, ніби не півтора, а десять років. Чомусь моє рішення започаткувати
своє радіо серед деяких людей у місті викликало шалене несприйняття
і спротив. Як так, що цей 22-річний молодик хоче робити собі якусь-там
радіостанцію?
- Що це були
за "кола", влада чи що?
- Ні, це не була влада,
але це був спротив, який проявлявся в тому, що мені всіляко затягували
процес початку роботи: наприклад, за законом, термін прийняття рішення
про видачу ліцензії на радіомовлення складає один місяць, а у мене
на це пішло ... півтора року! Це були справжні страждання і муки,
але я через це все пройшов - і дуже вдячний своїм батькам, а особливо
дружині Тетяні, яка у той важкий час підтримувала мене. І ось тільки
у 1998 році, можливо, завдяки певному збігу обставин, мені все-таки
вдалося отримати ліцензію одним з останніх у черзі. 20 грудня 1998
року на частоті 101,1 FM ми вийшли в ефір - через півтора року підготовки.
- Дитя народилося
"переношене"?
- З цього приводу можуть
бути різні думки. Думаю, якби ми вийшли в ефір раніше - ми не мали
б такого стрімкого злету. А так нам вдалося зробити "прорив".
Ми запровадили нове форматування, нову подачу сигналу, нову подачу
програм.
З того часу багато змінилося, частина
людей, з якими ми починали, відійшла з різних причин. Напочатку
нам було дуже важко, бо коштів вистачало тільки на те, щоб профінансувати
технічний бік справи; передавач, обладнання студії, оплату ліцензії.
Щоб виплатити людям зарплату, мені доводилося не раз позичати гроші,
я влазив у великі борги. Тоді я пройшов величезну школу з питань
підбору й управління "кадрами", і життя мене навчило,
що кадри - це найважливіше питання для будь-якої справи.
- Що таке FM-радіо
взагалі і що таке FM-радіо в Тернополі?
- У світі FM-радіо -
це суто комерційний напрямок розвитку радіо. До речі, наше радіо
вийшло на рівень самоокупності і прибутковості ще у 1999 році -
і ми пишаємося з того, що не отримуємо ніяких дотацій з бюджету
міста чи області і ні від кого, крім своїх слухачів, не залежимо.
Якщо говорити коротко - це радіо місцевого
або регіонального масштабу, яке працює в тому чи іншому форматі.
- А що це таке
"формат" для радіо?
- Формат - це напрямок
і спосіб роботи радіостанції в музичному та інформаційному плані:
це тематика, темп, глибина і якість подачі інформації. Є багато
різних радіоформатів, ми працюємо у форматі "Top-40".
Цей англомовний термін означає, що головний акцент музичних програм
робиться на основі 40 так званих "хітів", тобто композицій,
які на даний момент на даній території вважаються найпопулярнішими...
- Розкажи про
свій колектив.
- Колектив у нас молодіжний,
веселий і про його роботу люди можуть судити за нашими програмами.
У нас були спільні перемоги і спільні невдачі. Іноді я шкодую, що
деякі люди від нас пішли. Але життя триває - і сьогодні я дивлюся
на проблеми колективної праці не з позиції молодого хлопця, а з
точки зору керівника, який працює з людьми.
- Традиційне
запитання від "Тернопільської газети": чому тобі все вдається,
а іншим - не завжди? Подивись на себе збоку: тобі 27 років, ти забезпечений
матеріально, їздиш на машині, працюєш на керівній посаді і займаєшся
улюбленою, творчою справою. Як тобі це все вдалося? Адже десятки,
сотні і тисячі молодих людей твого віку продовжують блукати в цьому
світі і себе не знаходять. В чому секрет?
- Напевно, мені пощастило,
мені Бог допоміг. Я займаюсь тим, що мені подобається. Але є річ,
без якої неможливо досягнути успіху. Треба хотіти. Треба дуже хотіти
і працювати, щоб втілити це бажання. Треба знати, що завдань нереальних
не буває.
Розмовляв Юрій Пательний
|
