|
Більшість радіослухачів,
не маючи технічної, теоретичної і практичної підготовки, не можуть
оптимально використати усі можливості радіоприймальної техніки:
радіоприймачів, антен, підсилювачів... Спробуємо допомогти їм дещо
розібратися у цьому. Консультує Олександр ЄГОРОВ.
Загалом, радіоприймачі
можуть мати діапазони довгих, середніх, коротких і ультракоротких
хвиль. Різні діапазони мають свої особливості розповсюдження радіохвиль
і прий-мання радіостанцій.
Довгі (ДХ, LW) і середні (СХ, МW,
AM) хвилі характерні досить далекою відстанню приймання радіостанцій
загалом місцевого (національного або "домашнього") мовлення.
Чим нижча частота (більша довжина хвилі) і більша потужність передавача,
тим далі (до тисячі і більше кілометрів) й стабільніше можна слухати
радіостанцію не тільки вночі, а навіть вдень. Середні хвилі (особливо
у їхній вищій по частоті ділянці) краще розповсюджуються вночі.
Вони найбільш розповсюджені в приймачах, хоча, на жаль, кількість
працюючих тут радіостанцій (наприклад, Українського радіо) зменшилася.
Будемо сподіватися, що ненадовго.
Але загальним недоліком діапазонів
ДХ і СХ є велика насиченість їх електромагнітними перешкодами (електромагнітний
смог), які значно зменшують впевнений радіус приймання радіостанцій
або зовсім не дають можливості слухати радіопередачі з мінімально
потрібною якістю. Перешкоди бувають природнього походження (грозові
розряди, котрі бувають нечасто, тільки влітку) і промислово-побутового
(від різноманітних електричних і електронних пристроїв, які все
щільніше супроводжують нас майже повсюдно в містах і в селах). Проблемою
також буває спорудження бажаних для радіоприймання в цих діапазонах
досить великих традиційних кімнатних чи зовнішніх антен довжиною
у кілька десятків метрів або заземлення, яке значно покращує чистоту
приймання радіостанцій. Але, на щастя, майже всі ДХ/СХ-приймачі
мають невелику внутрішню магнітну антену, яка не тільки менша за
розмірами від зовнішньої (типу "довгий провід"), а й має
здатність дещо зменшувати вплив електричних перешкод з ефіру під
час приймання радіостанцій, а також деяку додаткову можливість селекції
від станції, яка заважає, методом просторового орієнтування приймача.
Краще всього можна приймати радіостанції
іззовні приміщень на портативний приймач. Але якщо ви знаходитеся
у приміщенні, то майте на увазі: залізобетонні будівлі значно зменшують
силу сигналу, тому бажано приймач слухати біля вікна або на балконі.
Потрібно пам'ятати також, що більшість перешкод (в тому числі й
сигнали станцій, що заважають) проникає у приймач з електричної
мережі. Тож для боротьби з електричними перешкодами раджу уникати
використання мережевого адаптера (джерела живлення від електричної
мережі), а слухати станції в батарейковому режимі. Як на мене, вигідніше
використовувати акумулятори: один комплект працює, другий тим часом
заряджається. Під час використання мережевого адаптера в деяких
випадках вдається значно зменшити дію електричних перешкод підключенням
корпуса приймача до водопровідної труби або батареї опалення, причому
з'єднання потрібно робити через конденсатор ємністю 0,01 - 0,1 мікрофаради
і робочою напругою не менше 250 вольт.
Необхідно натякнути радіослу-хачам,
що багато представників сучасної електроніки є "ворогами ефірного
радіоприймання". Це, наприклад, такі популярні технологічні
шедеври, як деякі телевізори, комп'ютери, тірісторні регулятори
напруги, навіть електронні годинники з жив-ленням від електромережі...
Тому за необхідності для боротьби з ефірним електромагнітним смогом
їх краще вимкнути на час радіоприймання.
Портативні приймачі, загалом, не мають
гнізда для підключення зовнішньої антени, але таку антену можна
досить просто використати на ДХ/СХ і з таким приймачем, навіть не
розбираючи останнього. Для цього провід від антени потрібно кілька
разів обернути навкруг приймача у вертикальній площині, а його кінець
заземлити на батарею чи водопровідну трубу. Більш грамотний спосіб
- це намотати кілька витків провода навкруг самої магнітної антени,
але для цього доведеться приймач розібрати.
Ще один простий спосіб покращання
приймання ДХ/СХ-станцій портативним чи карманним приймачем. Це наближення
приймача до труби опалення чи водопровідної. При цьому треба підбирати
оптимальну відстань наближення приймача до труби, коли ще не з'являються
побічні свисти і перешкоди від інших станцій. Загалом, цей процес
має експериментальний характер.
Під час приймання програм портативним
чи карманним приймачем на коротких хвилях загалом користуються телескопічною
(розсувною) антеною. Але іноді у разі приймання слабкої чи віддаленої
станції буває доцільним використовувати зовнішню антену, її також
можна підключати до приймача, а саме до його телескопічної антени
(якщо гніздо для підключення зовнішньої антени у конструкції приймача
не передбаче-но), але бажано не безпосередньо, а через конденсатор
невеликої ємності (5...30 пікофарад) чи через змінний резистор (20...100
кОм). Експериментальним порядком резистор треба регулювати, знаходячи
таке його положення, при якому сила сигналу приймальної станції
була б достатня для прослуховування, а шуми і перемодуляція від
інших станцій ще не з'являються.
На УКХ (або на FM) приймання має свої
особливості. Якщо ви знаходитесь у великому місті, наприклад, Києві,
то більш за все підключати зовнішню антену і навіть висовувати телескопічну
антену вам не доведеться, бо при цьому можуть з'явитися шуми і хрипи,
пов'язані з перевантаженням приймача, і якість звучання програми
неминуче погіршиться. Краще приймання станції забезпечить пересування
з приймачем по приміщенню, одночасно змінюючи як орієнтацію в просторі
самого приймача, так і положення й довжину його телескопічної антени.
Зафіксуйте положення приймача і антени в точці з найкращою чутністю.
Якщо ви живете далеко від місця знаходження
передавача, то для підсилення сигналу УКХ/FM станцій також можна
використовувати кімнатну чи зовнішню антену як сурогатну. Але найбільш
ефективним є використання телевізійної антени - краще всього призначеної
для приймання 1-5 каналів телебачення або так званої "польської"
активної антени (тобто з підсилювачем). На жаль, радіоприймачі не
мають гнізда для підключення такої антени. Але це невелика біда:
вам необхідно лише буде купити на базарі гніздо для телевізійної
антени, яке підключається центральним контактом до телескопічної
антени приймача (можна прямо намотати зачищений кінець провода на
антену), а другий (корпусний) контакт гнізда - до будь-якого корпусного
вивода приймача (можна, наприклад, на телефонному гнізді приймача).
Більш універсальним буде підключення
приймача до телевізійної антени через розмножувальний антенний перехідник,
який дає два антенних входи на одне антенне гніздо телевізора. В
такому разі телевізійна антена підключається до одного гнізда перехідника,
а приймач підключається телевізійним штекером до другого гнізда
перехідника на постійній основі без необхідності пересмикувати кожний
раз антену від телевізора на приймач і навпаки, слухаючи приймач
разом з працюючим телевізором. Варто зазначити, якщо приймач і телевізор
знаходяться далеко один від одного, то з'єднувальний провід від
телевізора до приймача повинен бути екранованим, тобто потрібно
використати коаксіальний кабель.
Отже, спробуйте скористатися цими
порадами і про результати експериментів поінформуйте інших читачів.
Бажаю вам гарного прийому!
Олександр ЄГОРОВ
|
