|
Ці слова прозвучали
у одній з авторських програм поетеси Зої Кучерявої "Рапсодія
душі". І справді, скільки яскравих пісень уже вивів у люди
"Канал духовного відродження Радіо "Культура"! Талановиті
люди горнуться до нашого радіо, а воно відповідає їм взаємністю,
увагою та турботою. А як інакше? Адже радіо - немов освітлений промінням
небесний простір, яким пісня, поезія летять до людей.
Цього року Радіо "Культура"
репрезентує авторську програму Зої Кучерявої "Рапсодія душі",
що виходить щопонеділка, о 10.05. Вічна пісня душі, трепетне бажання
краси, гармонії, любові - саме це і є сенсом життя. Кожна передача
програми поетеси немов відкрита сторінка роздумів про долю країни:
України, рідної мови, природи. Талановита, глибока поезія, високе
і, водночас, просте Слово з уст авторки, пісні на її вірші у виконанні
відомих артистів - це те, що зворушує людські душі щирістю, про
що свідчать листи і телефонні дзвінки радіослухачів.
Зоя Кучерява шлях не обирала. Філолог,
викладач, вона довго звикала до слова - поетеса - поруч зі своїм
іменем. Хоч писати почала ще у дитинстві - вірші Зої Товкач (дівоче
прізвище) публікувалися в дитячих газетах та журналах. З кінця 80-х
друкується у "Літературній Україні", журналах "Дніпро",
"Київ", "Україна". Перша книга поезій "Найдорожче"
вийшла 1989 року (вид. "Радянський письменник"), друга
"Даждь нам днесь..." - у 1992 р.(вид. "Молодь"),
збірник літературно-музичних композицій "Скриня" і книжка
прози "Ностальгія" 1997 р. Книжка пісень на вірші Зої
Кучерявої "Рапсодія душі" (2002 р.) став результатом творчої
роботи поетеси у жанрі сучасної української пісні, а збірка поезій
"Я розбиваюсь об реальність" (2005 р.) засвідчила, що
її творчий доробок, до якого входять понад три сотні віршів до пісень
-це чистий струмочок, який вливається у широку ріку української
літератури.
"...З головою пірнула у її світовідчуття,
у її поетичне літо, і щиро втішалася: гарний зажинок встигла зробити
моя посестра...", - пише Ганна Чубач у передмові до книжки
Зої Кучерявої "Я розбиваюсь об реальність", ніби підтверджуючи
надію Дмитра Павличка, висловлену ще 1988 року в "Літературній
Україні": "У цих віршах б'ється пульс непідробного таланту..."
Не беруся давати літературно-критичну
оцінку поезії Зої Кучерявої, скажу одне: захоплює, зворушує, спонукає
до глибоких переживань. Поетичний голос - самобутній, де немає нічого
надуманого; у громадянській поезії - відчуття України, інгимна лірика
- драматична. Це - мрія, вічність, недосяжність ідеалу. Поетеса
відчуває миттєвість життя і "Я" людини у вічності.
За цикл віршів "Сповідь"
на Літературному конкурсі СФУЖО "Передаймо нащадкам наш скарб
- рідну мову" (Канада, Торонто, 1997 р.) Зою Кучеряву нагороджено
другою премією.
На Всеукраїнському фестивалі сучасної
пісні "Надія" (1992 р.) пісня на її вірші "О, мово
рідна!" (муз. Б.Кучера) стала лауреатом. Поетеса нагороджена
кількома Дипломами лауреата радіофестивалю "Прем'єра пісні"
(Національною радіокомпанією України та міжнародним пісенним фестивалем
"Доля"), а також Дипломом "Смарагдова Ліра"
(Прикордонними військами України).
У 2005 році поетеса нагороджена Дипломом
лауреата телевізійної програми "Наша пісня" - Національною
телекомпанією України за пісню "Іще до осені далеко" (муз.
О.Мирошниченка).
Переповнені зали центру культури "Український
дім" та Київського академічного театру оперети, де проходили
творчі вечори Зої Кучерявої, засвідчують, що її поетичне слово живе
серед людей. Пісні на вірші Зої Кучерявої, зокрема: "Ностальгія",
"Горобина терпка", "Чорний рояль" (муз. М.Гаденка),
"Об'єднаймось, українці", "Маріє", "О,
музико" (муз. О.Гавриша), "А жоржини цвітуть" (муз.
В.Волощука), "Кава на двох" (муз. Л.Затуловського), "Танці
вночі" (муз. О.Бурміцького), "Ти, моя любове", "Травнева
заметіль" (муз. О.Мирошниченка) та багато інших виконують як
відомі артисти (Лілія Сандулеса, Фемій Мустафаєв, Мар'ян Гаденко,
Інеш, Павло Мрежук, Ольга Макаренко, Олег Марцинківський, Іван Красовський,
Ніна Мирвода, гурт "Дзвони"), так і багато молодих виконавців.
Зоя Кучерява - член Національної Спілки
письменників України, заслужений діяч мистецтв України.
Тетяна СТАРОЩУК
|
